Виды наркоты Ставрополь Амфетамин Метадон Гашиш Меф мяу мяу Каннабис СОЛЬ КОКАИН

Ох, братюня, какая у меня жиза сейчас! Вчера я решил двинуться в поисках закладок. Знаешь, наркотики для меня - это как воздух. Без них я медленный, как героин в течение суток. И вот сегодня у меня был распределительный день: день, когда я обгашенный и готов на все. Я начал свою жизу с того, что погнался за кидалой. Он обещал мне новую партию амфетамина, и я был полон надежды. Блин, кто знал, что он такой пидр. Он просто взял мои деньги и смылся. Вот такая поебень! Значит, я остался с пустыми руками и с горячим желанием сделать движ. Но чтобы купить у него, надо быть у него в хороших отношениях. Поэтому я решил сначала попробовать с героином, чтобы его так сказать, поставить провести. И вот, я тоже немного отличился... Через пару часов я написал метчику: "Че, братишка, как жиза, готов мне помочь?" Он ответил сразу: "Я турбо готов, мужик! Мало того, что у меня есть героин, так еще и свежий амфетамин у меня завалялся. Надо ли?" Я не стал долго думать, как дурак. Ответил: "Конечно, железно! Скажи, где и когда, папаша?" Метчик дал временные и координаты, и я немедленно двинулся в путь. Мой дух набухался радости, я чувствовал, что сегодня будет просто офигенно! Когда я подъехал к указанным местам, я увидел его. Тот самый метчик, с широкой ухмылкой на лице. Он подошел ко мне и тихо сказал: "Брат, ты лучший клиент. Держи, и будь осторожен!" Он протянул мне пакетик с амфетамином, и я почувствовал, как мое сердце загорелось от волнения. Я оплатил закладку и ушел, сильно кайфуя от предстоящего праздника. Что было дальше - это целая история! Я решил пройтись по городу, посетить места, где обитают самые крутые гопники и наркоманы. Я рассчитывал встретить много интересных личностей и провести шальной день, наполненный весельем. Я начал с похода по помойкам. Они как раз были на моем пути. Я решил поискать там что-нибудь ценное и в то же время погрузиться в свой наркотический мир. И у меня получилось! Я нашел немного денег и пару интересных вещей. Но важнее всего было то, что я наслаждался каждым мгновением своей обгашенности. Потом я решил сходить в парк. Там всегда много людей, и можно найти компанию по интересам. Я встретил несколько парней, которые были на том же волнении, что и я. Мы начали общаться, делиться своими историями, и это было просто бомба. Один парень рассказал, что он недавно попался с наркотиками и его судят. Он был весьма злобен на органы, и я решил его поддержать. Мы собрали небольшую группу единомышленников и начали активно выражать свое несогласие с полицией. Мы были так сильны от закладки, что ничего не боялись. Можно было устроить настоящий хаос, и мы продолжали посылать всех на хуй, кто пытался нас остановить. К нам присоединилось еще больше наркоманов и гопников, и скоро парковка превратилась в полнейший ад. Целый день мы провели в нашем безумии, и нам было абсолютно похуй на все. Мы просто были счастливы и наслаждались каждым мгновением. Когда вечер наступил, мы всеми силами попытались успокоиться и распрощаться. Было очень сложно отделиться от этой жары, но именно это делает каждый новый праздник жизи еще ценнее. Мы знали, что это было не последнее шествие, и уже планировали новые закладки и новые движы. Я не могу описать, насколько я благодарен жизни за все эти моменты. Будучи обгашенным и находясь в объятиях наркотиков, я чувствую себя настоящим гопником, настоящим наркоманом, и это просто охуенно!

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т